Липень 2026 року видався для української оборонної вертикалі тижнем великих переміщень. 15–16 липня президент Зеленський оголосив про звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони – багаторічного очільника Мінцифри, «батька застосунку Дія», фігури, яку публічний дискурс міцно пов'язує з цифровізацією держави і «дроновою» модернізацією армії. А вже 21–22 липня, у вечірньому зверненні, президент замінив головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського на Михайла Драпатого – молодого генерала із суто бойовою біографією: оборона Маріуполя у 2014-му, вихід з Іловайського котла, безперервна війна від самого її початку. Два гучні кадрові рішення в один тиждень, обидва – у сфері, де ставкою є життя, і обидва – ухвалені однією рукою.
Саме ця подієва щільність задала дизайн дослідження. Кожному респондентові ставили питання лише про одну з двох замін (новина про Драпатого застала нас в середині опитування щодо звільнення Федорова): блок Федорова охопив 217 інтерв'ю, блок Драпатого – 215. Це, підкреслимо, не «ті самі люди про обидві події», а дві випадкові підвибірки однієї генеральної сукупності – два випадкові зрізи того самого суспільства, зроблені майже один і той самий час (про Федорова запитували 21 та 22 липня, про Драпатого – 23, 24 та 25). Кожен респондент мав можливість пояснити своє ставлення своїми словами, а не лише за допомогою зафіксованих варіантів відповіді.
Про результати дослідження читайте у матеріалі за посиланням:
https://sociotest.solutions/mat/2_fed_dra/