Відомий сайт TELEGRAF оприлюднив інтерв’ю з директором Інституту соціології НАН України, членом-кореспондентом НАН України, д.ф.н. професором Євгеном Головахою.
Журналіст Артур Гор, згадавши попереднє інтерв’ю з цим же співбесідником і його припущення, розпочав розмову питанням: «Відтак, пересуваємо терміни закінчення війни?». На що вчений відповів: «Я вважав, що в Росії є певна раціональність. А зараз я бачу, що це параноїдальна ідея знищити Україну. А якщо перша особа країни охоплена параноїдальною ідеєю, то це суттєво позначається на всьому суспільстві. Є такий феномен в психіатрії: якщо голова родини починає сходити з розуму, то частково це позначається на психічному стані всієї родини».
Констатувавши, що росіянам не заважають втрати, що в тому суспільстві сакралізують смерть, що ціна людського життя там визначається тільки тим, яка від неї користь державі, професор резюмував: «дуже мала ймовірність, що війна завершиться у 2026 році… Та я не шкодую про свої попередні прогнози. Прогноз, якщо він позитивний, має велику цінність – пророцтво, що само збувається. Якщо ти прогнозуєш, то може статися так, як ти сформулював».
Зазначивши, що що росіяни не підуть протестувати проти Путіна через якісь там черги за бензином, чи удари по НПЗ і складах, професор підкреслив: «Ми маємо розраховувати тільки на те, що виведемо з ладу суттєву частину інфраструктури і російська економіка не зможе далі це витримувати».
Згадавши, що у 2023—2025 роках соціологи часто казали, що немає в українському суспільстві розколу, але є лінії поділів, журналіст запитав: «У 2026 році випадки протистояння ТЦК значно загострились і стали подекуди масовими. Це вже схоже на загрозливий розкол?».
На це головний академічний соціолог України запевнив: «На щастя, в нашому суспільстві ще немає розколів. Але є суперечності між різними соціальними групами. Наприклад за даними КМІС, молодь, на відміну від старшого покоління, більшою мірою готова до зупинки війни не на вигідних для України умовах. Молодь більш просунута і більше хоче на Захід. Це суперечність? А люди старшого покоління, які значно менше орієнтовані на Захід, не хочуть віддавати Донбас. Цей шлях не має жодної перспективи… Навіть 30% молоді, яка бачить себе в ЗСУ це дуже багато. Це сотні тисяч людей, які цю перспективу сприймають як нормальну. В Європі питали, чи будуть люди захищати свою країну в армії, якщо почнеться війна. В Німеччині тільки 20% сказали "так". А у нас 30% молоді згодні, а ще ж є старші люди».
Навіть сутички з ТЦК в Сихові, зазначив соціолог, не є проявом загрозливої тенденції, бо ці події засудило суспільство. Суспільство не на боці тих, хто напав на ТЦК і поліцію. Хоча ми ж пам'ятаємо результати 2025 року, коли була така страшна цифра, що 40% українців вважають, що бути ухилянтом не соромно. Та все ж таки переважна атмосфера в суспільстві морально здорова: «Так, серед молоді більше тих, хто хотів би ціною поступок зупинити військові дії, але це не більшість молоді. От коли за те, щоб чинити спротив, буде меншість, тоді ситуація стане загрозлива. Я вважаю, що і в наступному році не буде такої загрози».
Євген Головаха згадав конфлікт, який виник у зв'язку з відставкою Федорова: «Його підтримує переважно молодь. Чому? Бо він уособлює інтереси цього покоління. Як молоді люди його бачать? Що Федоров приніс інновації у військові дії, орієнтується не на людський ресурс, який повинен сидіти в окопі, а на техніку, штучний інтелект, ракети. Відтак, менше ризику для живих, а саме для цієї молоді. І якщо його прибрали, виходить так, що не виправдали надій покоління. І тепер це покоління має певну травму: того, хто уособлює її інтереси, прибрали. І в цьому сенсі це не на користь України. Але тут є дуже цікавий момент. З 21 по 24 липня наш інститут провів опитування — як ви ставитесь до того, що зняли Федорова? Понад 50% не схвалює і тільки 7% схвалює, а інші займають позицію посередині. Зрозуміло, що найбільше цю відставку не схвалює молодь. Але! Як це взагалі позначилося на ставленні до влади? За нашим опитуванням, українці оцінюють владу по шкалі від 0 до 10 на 4,2 пункту. Це нижче, ніж середина, але значно вище, ніж оцінювали будь-яку владу до війни. Влада завжди мала вищі оцінки тільки одразу після виборів, а після кількох років для влади мати 4,2 пункту — це дивний момент і дуже гарний показник. Та ті, хто підтримує звільнення Федорова, і (ті, хто) не підтримує, між ними практично немає різниці у підтримці влади. І це феномен».
Розшифровуючи цей феномен, вчений підкреслив: «Не так просто вибити підвалини з вертикальної солідарності, як я це називаю. Тобто бажання в складні часи триматися разом і гуртуватися навколо центру. Для війни це нормально. Але і зворотня вертикальна солідарність також має проявлятися. І вона проявилася в тому, що на вимогу людей зняли Сирського. Влада виявила тут зворотню вертикальну солідарність. Я розумію, що зараз Федорова дуже важко повернути на посаду міністра оборони. Але це був би неймовірно потужний крок виявлення солідарності. А солідарність це визначальний фактор, який може підтримувати суспільство. Ми будемо триматися доти, доки будемо підтримувати в суспільстві солідарність і відстежувати, між якими соціальними групами виникають потенційні лінії розколу. Все, що має робити відповідальна влада, це підтримувати цю солідарність».
На думку журналіста, що люди вийшли не за Федорова, не проти Сирського і навіть не за нові методи ведення війни, а що це був протест втоми, за те, щоб скоріше вже закінчилась війна професор відреагував так: «Згоден. Але ви не уявляєте, як покращилась атмосфера в суспільстві з кінця 2025 року. З 2022 по 2024 рік настрої поступово погіршувалися. В середині 2025 року ця тенденція зупинилася, а в грудні 2025 знову настрої пішли до низу. А в першому півріччі 2026 році атмосфера покращилась. З'явилася надія. Люди відчули, що з такими, як Федоров (образно кажучи), тобто представниками нового покоління, ми можемо зупинити цю війну».
На репліку журналіста: «Але ж це самообман. Ну, ми що, знову чекаємо "чарівника", який прийде і зупинить війну?» вчений посміхнувся: «А ви що думаєте, українці чимось відрізняються від інших націй і народів? Всі вірять в "чарівників", всі очікують, що хтось прийде і їх врятує. Образ месії за тисячу років нікуди ж не зник. 70% вірян вірять в месію періоду давніх часів, то чому ви думаєте, що вони в сучасного месію не повірять? Війна та тяжкі випробування, що випали на долю нашого народу змусили суспільство дорослішати, проте люди вірять в месію і не обов’язково в сакральному сенсі, а сподіваються, що призначені нові люди будуть більш ефективні».
Євген Головаха ілюстрував свої думки прикладами Зеленського, Залужного, Драпатого, Федорова, Усика, які кожен у свій час і на свій лад збуджували у людей надію: «Якщо у людей з'являється надія, у них з'являється оптимізм і вони не хочуть виїжджати з України. Це емоційний стан. Ткі важкі випробування роблять людей емоційнішими і раціональна складова стає менш впливовою. Раціональність мають зберігати ті, хто керує державою. Їм не можна піддаватися емоціям».
У 2024 році домінуючою емоцією Є. Головаха називав гордість, а нинішню визначив як надію: «І не треба позбавляти людей надії, бо це дуже загрозлива перспектива».
Вчений навів таку цифру: «Українці оцінюють зараз економіку України на 4,1 з 10. Це нижче середини. Але до війни вони оцінювали її на 2,4, хоча ми втратили її в порівнянні з тим періодом на 30%. Допомогу світу ми заробили своїм спротивом! Плюс гордість додалась. До війни 71% взагалі не бачив перспектив України, а зараз переважна більшість вважає, що через 10 років Україна буде хорошою європейською країною і люди будуть тут жити добре. У 2021 році лише 17% так вважали. Звичайно, втрати у нас величезні, але є і серйозні здобутки з погляду психології та солідарності людей. Надії стало більше. Тобто всього того, що визначає добру перспективу держави стало більше. Нам треба тільки перемогти й не втратити підтримку наших друзів в ЄС. Це дасть нам не тільки емоційну перспективу, але й конкретні матеріальні блага.
— На завершальне запитання журналіста: «Тобто ми вийдемо кращими з війни?», вчений твердо заявив: «Ми вже зараз кращі!».
Інтерв’ю лідера академічної соціології засвідчило, що науковці Інституту соціології НАН України, як і всі вітчизняні суспільствознавці, впевнено тримають руку на пульсі громадсько-політичних процесів і готові надавати наукові рекомендації для прийняття обгрунтованих державних рішень.