Директор Інституту соціології НАН України, член-кореспондент НАН України, д.ф.н., професор Євген Головаха в розпал нової хвилі «картонкових» протестів дав інтервʼю Суспільному, яке було оприлюднено в текстовому та відеоваріантах на платформі Ютуб. В ситуації, коли події змінювалися не тільки щоденно, але й неодноразово протягом дня, коли стрічка новин нагадувала кулеметну, коли президент постійно зустрічався з провідними воєначальниками, Федоровим у пошуках виходу із ситуації і вироблення загальноприйнятного компромісу, а протести між тим тривали – давати науковий аналіз було подібно тому, як брати руками з багаття картоплини, що обпікають. Тому вчений говорив, зважуючи кожне слово, розуміючи, що будь-який прогноз розвитку подій може бути різко зкорегований життям швидше, ніж інтерв’ю оприлюднять.
Журналістка Олена Ремовська на початку розмови поцікавилась у гостя як він сприймає ці гарячі події з позиції соціолога? Який запит суспільства насправді стоїть за цими протестами?
-«Я розглядаю це, -відповів соціолог, - як результат функціонування в Україні громадянського суспільства, яке існує навіть у таких важких умовах. І сподіваюсь, що громадянське суспільство почують. Згадаймо, що наприкінці 2025 року і в січні 2026-го, під час важкої зими було падіння настроїв. А за останні пів року ми спостерігаємо підвищення за багатьма показниками, які визначають стійкість суспільства до спротиву агресії. І постать Федорова як міністра оборони — таке іноді буває — чітко в масовій свідомості пов'язалася з цими успіхами. Федоров набув, я б так сказав, легендарних рис у масовій свідомості, а вимога його повернення звучить як запит на відновлення справедливості.
На питання журналістки: «Які фактори зійшлися в одній точці, що ці протести взагалі стали можливими?» професор вказав на певне накопичення напруження в суспільстві, яке проривалося, як наприклад у гострому конфлікті львівської молоді з поліцейськими та військовослужбовцями з ТЦК.
-«Коли в 2025 році ми запитували людей: "Які проблеми ви бачите для України зараз?", саме проблему мобілізації більше як половина громадян – найбільша кількість – назвали як головну нерозв'язану проблему. Потім уже йшли корупція та низький рівень життя. А на першому місці – проблема мобілізації. Тому були вже настрої. І вони пов'язані з тим, що люди були в напрузі. Все-таки багато втрат, ступінь невротизму й тривожності зростає.
У молодих людей більше проблем зі сприйняттям війни. Приміром, Київський міжнародний інститут соціології запитував, на які поступки можна піти для того, щоб зупинити війну. І молодь у відповідях була згодна на значно більші поступки, ніж старше покоління. Тому що молоді воювати. І для молоді це важка перспектива. Тому якщо війна триватиме, ми маємо рахуватися з тим, як ситуацію сприймає молодь.
Чому молодь вийшла до театру Франка з протестами проти звільнення Федорова? тому, що він їм дав надію. Розумієте, потроху зменшувалась надія на те, що ми переможемо. Це видно з опитувань, які проводяться з 2022 року. Але за останні півроку з'явилися обнадійливі ситуації – з постійними атаками на росіян, із призупиненням просування росіян. Нова тактика війни, де переважають дрони, які не дають ворогу йти вперед. І це пов'язали з постаттю Федорова як нового міністра оборони, як людини, яка включила нові механізми. Вони в нього повірили. Вони повірили, що ймовірна перемога вже не така далека, як здавалося.
Журналістка нагадала, що Сирський став на цих протестах антагоністом. Хіба це не є дещо небезпечним роздвоєнням в уявленні людей?
Євген Головаха відповів, що вбачає у цьому певну конкуренцію поколінь. Для молоді більш зрозумілою є постать Федорова, який уособлює нові підходи, застосування у війні нових технологій, щоб більше воювали дрони, застосовувався штучний інтелект тощо. Молодь, яка виходить на "картонкові" протести, розраховує на представника більш близького для них покоління — і вони покладають на нього надії, тому що вони дійсно живуть в абсолютно новому світі, до якого людям старшого покоління не так легко пристосуватися. Федоров в очах багатьох набув особливого статусу. Хочемо ми чи ні, його пов'язують із надією на успішне закінчення війни в осяжні терміни. І тому, коли його відправили у відставку – це водночас сприйнялося багатьма як відставка надій цих людей.
Досі ще практично немає опитувань, які свідчили б, як загалом громадська думка ставиться до цієї ситуації. Лише маркетингово-соціологічна фірма Gradus навела таку цифру: 61% опитаних підтримали Федорова. І лише 15% підтримали рішення президента про його відставку.
Федоров – це нове покоління. Це нова стратегія з розрахунком на нові технічні засоби ведення військових дій. Сирський – це традиційна війна, в якій він мав розв'язувати проблеми координації діяльності всіх підлеглих йому частин. Цей конфлікт просто мав бути: «Федоров не був політиком. Його рейтинг як політика в масовій свідомості був дуже невисоким — умовно як кандидата на посаду президента. Залужний – так, Зеленський – так, потім – Буданов. А Федоров там десь, розумієте. Ніяк. Тобто він не був політиком. А от тепер – зробили. Причому легендарного політика. І він це підтвердив своїм брифінгом, що він уже став політиком. Там він використав властиві політикам методи впливу на масову свідомість».
Для того, щоб ми чинили потужний спротив, - наголосив Євген Головаха – є кілька умов. Має бути віра, тобто довіра. Надія — тобто щоб ми сподівалися, що переможемо. І вбивати її – дуже загрозливо. Ну й має бути суспільна консолідація, солідарність – між громадянами насамперед. Також між громадянами і владою, і між представниками влади. Якщо всього цього не буде, можливість нашого спротиву суттєво зменшується.
Що стосується солідарності, то між громадянами вона в нас і досі є. Громадяни в цілому підтримують один одного. Як не дивно, на горизонтальному рівні майже немає конфліктних ситуацій. Попри всі неймовірні розбіжності, страждання, втрати, українці один одного добре підтримують. Це дивовижний приклад. Щодо солідарності з владою. Згадаймо рейтинг Зеленського: жоден президент у мирні часи не наближався до таких показників. До цієї події [зміни уряду] він мав 60% підтримки. Зараз у зв’язку з цими подіями є ризик її втратити.
Країна, яка переживає такі скрутні часи, додає до всії тих ризиків, які має, ще один, пов'язаний із внутрішньою деконсолідацією. Якщо в суспільстві є певний градус протистояння — це додає проблем, зрозуміло. Тому з цим особливо треба рахуватися.
Очільник академічної соціології України проаналізував ще ряд питань, поставлених журналісткою. Його інтерв’ю Суспільному на гостро актуальну тему в розпал протестних подій свідчить про те, що вітчизняні соціологи тримають руку на пульсі суспільних настроїв, громадської думки та соціальних змін.