Відомий бельгійський соціолог, професор Католицького університету Лувена (UCLouvain) та діючий Президент Міжнародної соціологічної асоціації (ISA) Джеффрі Плейєрс (Geoffrey Pleyers) в престижній міжнародній платформі для публікації наукових досліджень Sage Journals опублікував статтю «Що може зробити соціологія у воєнний час. Стійкість та динамізм українських соціологів».
Зазначимо, що лідер світової соціології активно підтримує українську соціологічну спільноту, зокрема брав участь у заходах Соціологічної асоціації України (САУ) та висловлював солідарність із колегами в умовах війни, особисто знайомий з провідними вітчизняними соціологами та їх роботами, тож добре знає нашу ситуацію і є, як прийнято казати, в темі.
Важливо відзначити, що за словами самого Дж. Плейєрса цей аналітичний огляд народився в процесі взаємодії Президента ІСА з українськими колегами: «Стаття виникла на основі запрошення виступити як президента ISA з вступною промовою та основною лекцією на П'ятому конгресі Соціологічної асоціації України, що відбувся у гібридному форматі в Харківському університеті та онлайн 20 та 21 листопада 2025 року… Однак ця стаття не прагне підсумувати величезний, багатий та швидкозростаючий корпус робіт, створених українськими соціологами з 2022 року. Її мета скромніша: окреслити деякі ключові ролі, які відіграла соціологія у воєнній Україні».
Стаття має три розділи, з яких другий повністю зосереджується на Україні воєнного часу та розглядає, як українські соціологи продовжують проводити ретельні та публічно залучені дослідження з 2022 року, документуючи соціальні трансформації, громадянську стійкість, демократичні цінності та воєнні злочини в умовах екстремальних потрясінь, а третій розділ прагне вивести на перший план епістемологічні питання, порушені війною, «значною мірою спираючись на думки українських науковців».
В своїй грунтовній статті Президент ISA ставить фундаментальні питання: Що може зробити соціологія у воєнний час? Чи все ще корисно проводити соціологічні дослідження, коли потрібна негайна солідарність? Спираючись зокрема на досвід воюючої України, автор розглядає деякі ключові ролі, які відігравала соціологія у воєнний час: осмислення швидких соціальних трансформацій, свідчення насильства та підтримка демократичних горизонтів.
Джеффрі Плейєрс констатує: з 2022 року українські соціологи продовжують документувати швидкі зміни у повсякденному житті та суспільстві, громадянській активності, цінностях, стійкості та воєнних злочинах. Виникли глибокі епістемологічні дискусії щодо умов, меж та відповідальності за виробництво знань у воєнний час, що стосуються суперечностей між науковою точністю та громадянською відданістю, а також етичними вимогами дослідження.
Висвітлюючи досвід соціології в суспільстві, що перебуває під екзистенційною загрозою, очільник ISA запрошує до міжнародного діалогу та взаємного навчання щодо публічної, етичної та демократичної відповідальності соціології у воєнний час. Представляючи останні дослідження українських соціологів, стаття запрошує міжнародних науковців до тіснішої співпраці з українськими колегами. Результати їх досліджень, методологічна креативність, теоретичні та епістемологічні питання, які вони порушують, підкреслює Дж. Плеєрс, мають значення далеко за межами їхніх національних кордонів. З 2022 року українська соціологія поглибила свою міжнародну співпрацю. Тому ця стаття є запрошенням до діалогу через кордони та досвід, вказуючи на спільні виклики, водночас поважаючи унікальний контекст та ситуацію України.
Стаття спирається на якісний та інтерпретаційний огляд соціологічних досліджень, які розглядали як еволюцію дисципліни, так і основні соціальні трансформації в Україні з моменту повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Огляд літератури зосереджується переважно на рецензованих статтях, академічних книгах та дослідницьких звітах, підготовлених українськими соціологами. Корпус був зібраний за допомогою академічних баз даних, дисциплінарних мереж та постійного обміну з українськими колегами та відібраний за його актуальність для центрального питання: що може зробити соціологія під час війни?
Соціологія у воєнній Україні є стійка соціологія, підкреслює Президент ISA і зазначає: до війни соціологія вже була добре сформованою академічною галуззю в Україні, що підтримувалася активною національною асоціацією, сильною присутністю в Національній академії наук, міцною базою в університетах та дослідницьких інститутах, а також участю в публічних дебатах. Книга під редакцією Віля Бакірова та Євгена Головахи (2018) «Українська соціологія у 21 столітті: теорія, методи, результати досліджень» зображує динамічну дисципліну. Ольга Куценко та Світлана Бабенко (2024) надали всебічний огляд цієї галузі, синтезуючи інституційні розробки, основні теми досліджень, емпіричні висновки та ранній аналіз трансформацій, спричинених війною, яка розпочалася у 2014 році та загострилася з повномасштабним вторгненням Росії у 2022 році. Українські соціологи відіграли ключову роль у кілька поворотних моментів новітньої історії країни – після здобуття незалежності під час формування національної ідентичності, у 2004 році, коли фальсифікації виборів були викриті завдяки знаковому опитуванню, та в аналізі основних соціальних рухів. Регулярні опитування та соціологічні аналізи підтримали здатність українського суспільства розуміти себе та свої поточні трансформації після здобуття незалежності.
З початку війни українські соціологи продемонстрували надзвичайну стійкість. Навіть після повномасштабного вторгнення у 2022 році соціологи продовжували викладати та проводити дослідження, незважаючи на бомбардування, переміщення та окупацію. За цих несприятливих умов вони підготували значний корпус емпірично обґрунтованих та теоретично надійних досліджень.
Кількісні методи та опитування традиційно були одними з сильних сторін української соціології (Грушецький та Паніотто, 2025). Завдяки постійним індивідуальним та колективним зусиллям, опитувальні інститути подолали організаційні, технічні та фінансові труднощі першого року вторгнення (Кляйн та ін., 2025). Інститут соціології Національної академії наук продовжив свої щорічні опитування щодо суспільних змін, зібрані у збірнику «Українське суспільство у воєнний час» (Головаха та Дембіцький, 2024). Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) також продовжив свої опитування, пізніше синтезовані у книзі «Війна та трансформація» (2022–23) (доступно англійською мовою, (Grushetsky and Paniotto, 2025).
«Підтримка методологічно ґрунтовної та безперервної серії опитувань, що документують соціальну динаміку під час повномасштабної війни, є досягненням, яке має мало прецедентів в історії соціології» - пише Дж.Плеєрс. Ця дуже висока оцінка Президента ISA об’єктивно оцінює багаторічні досягнення вітчизняної соціології, у тому числі унікальне лонгітюдне (тривале) дослідження «Українське суспільство: моніторинг соціальних змін», що проводиться щорічно, починаючи з 1992–1994 років, інструментарій для якого був розроблений Наталією Паніною та Євгеном Головахою, і проведенням якого наразі керує Сергій Дембіцький.
Документування та аналіз життя в суспільстві, що перебуває у стані війни, стало центральною метою українських соціальних наук. Виклик величезний: повномасштабна війна змінює всі сфери особистого та соціального життя, від національної та громадянської ідентичності (Головаха та ін., 2023; Куценко, 2025c) до повсякденних сімейних стосунків (Костенко та ін., 2024) та інтимної релігійності (Каракай та Москотіна, 2025).
У своєму огляді української соціології Ольга Куценко та Світлана Бабенко (2024: 454) визначають «насильство та воєнні злочини, психічне здоров'я, мілітаризацію, деокупацію, вимушену міграцію, [та] повернення солдатів додому» як основні теми досліджень, що сплескували з війною. Дослідження переміщення, трансформації громад, пам'яті, травм та громадянського опору документують життєвий досвід суспільства, яке переживає глибокі зміни.
Українські соціологи значною мірою покладаються на дослідження цінностей, щоб проаналізувати, як війна змінює соціальні та політичні орієнтації (Грушецький та Паніотто, 2025). Не дивно, що вони показують, що війна призвела до високого ступеня національної єдності: національні почуття та ідентичність значно зміцнилися, тоді як давні соціальні та політичні розбіжності, які формували громадські дебати з моменту здобуття незалежності, зменшилися, особливо у ставленні до Росії, НАТО та Європейського Союзу. Міцний прозахідний консенсус став визначальною рисою сучасної української ідентичності, про що свідчать опитування ІС НАН України, КМІС, інших.
Особлива увага приділялася еволюції демократичних цінностей в умовах страху, мілітаризації та повсюдного насильства. Опитування показують, що війна та поширене насильство активізували відданість українців демократичним принципам. Спираючись на опитування KISS, проведені для Національного демократичного інституту, Ольга Куценко (2025a: 21) повідомляє, що «у 2023 році 93% українців прагнули, щоб Україна стала повноцінно функціонуючою демократією (...), а 70% вважали, що владу слід критикувати за можливі неправильні рішення» (...).
Стаття очільника світової соціології про лідерів соціології української та їх надзвичайно цінні дослідження є показником світового визнання наукових досягнень вітчизняної соціології, у тому числі і академічної. Приємною і об’єктивною є оцінка Президентом ISA корпусу робіт наших соціологів як величезного, багатого і швидкозростаючого. Сподіваємося, що це усвідомлюється та оцінюється аналогічно і всередині країни.
Повністю див.: https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/02685809261423129