На відомому Ютуб-каналі «Ми Україна» оприлюднене ексклюзивне інтерв’ю з директором Інституту соціології НАН України, членом-кореспондентом НАН України д.ф.н. професором Євгеном Головахою.
Зважаючи на безперервні атаки російських агресорів, спрямовані на знищення інфраструктури життєзабезпечення українців журналістка Юлія Галушка розпочала з актуальної теми терпіння та його меж – скільки ми готові витримувати це щоденне цілодобове знущання?
Відповідаючи, соціолог згадав першу, найстрашнішу зиму повномасштабного вторгнення і зазначив парадокс, дивовижний феномен: саме тоді опитування зафіксували найкращий масовий настрій в історії України. Євген Головаха, як соціолог і психолог в одній особі, називає це феноменом шокової ейфорії і пов’язує його з першими стрімкими перемогами того року на Харківщині, Херсонщині тощо.
Нині все ускладнилося. Є окремі блискучі операції, перемоги, особливо в дроновій війні, проте на землі все складно, з підтримкою партнерів не все просто, є виснаження від чотирьох років безперервної війни. Тож і масові настрої, констатує вчений, суттєво погіршилися. Але, як не дивно, по деяких параметрах оцінки сьогодення у порівнянні з «довоєнним» 2021-м роком є кращими. Скажімо оцінка українцями економічної ситуації в Україні у 2021 році за 10-бальною шкалою була 3,2. До речі в 90-ті взагалі оцінювали 1,5. А зараз, попри всі складнощі, втрати і руйнування, оцінка 3,9.
Торкнувшись теми стресів, котрі під час безперервних бомбардувань України та тяжкої ситуації на фронті стали постійним тлом нашого життя, професор зазначив. що особливо небезпечним є так званий подовжений стрес. Минулорічне опитування показало, що тільки 20 відсотків не переживало тих тяжких стресів (дистресів), яких ми пов’язуємо зі значними життєвими втратами. Можна передбачити, що цього року легше не стало і ті 14%, які на початку двотисячі двадцятих років переживали дистрес, на жаль, зросли, і помітно.
Крім війни, підкреслив соціолог, стресовими факторами можна вважати і ті принципові зміни, які відбувалися в Україні періоду Незалежності в кожній сфері нашого життя – і державного і суспільного. Так що стресостійкості українців можуть позаздрити, ми мужньо переживаємо усі випробування, які випали на нашу нелегку долю і маємо значний адаптивний потенціал. Але він не безмежний, тому, щоб посилити адаптаційний ресурс українців, потрібні позитивні події та новини, поширення інформації про героїчні вчинки та значні здобутки тих, на кому країна і досі тримається та іде уперед, незважаючи на усі складнощі сьогодення.
Крім того, наголосив професор, необхідно налагоджувати і поширювати систему соціальної, психологічної допомоги тим, хто її потребує. А таких багато і сьогодні і, можна передбачити, після війни, коли повернуться додому ті наші героїчні захисники, котрі тримають фронт попри граничне виснаження – фізичне і психологічне. Хоча багато що залежить під природної стійкості психотипу особи – у когось він сильний, у когось слабкий. Але люди повинні знати – ніхто не залишиться на самоті. І гарантом цього має бути держава, суспільство.
Важливими є і горизонтальні зв’язки у суспільстві, прояви солідарності, зокрема, у такій формі як волонтерство, що стало масовим, особливо під час повномасштабного вторгнення.
Професор відповів ще на ряд питань журналістки, роз’яснюючи на матеріалах дослідження Інституту соціології НАН України, інших колег актуальні питання, що цікавлять широку аудиторію.
Інтерв’ю лідера академічної соціології України засвідчило, що співробітники ІС НАН України, загалом вітчизняні соціологи, як і всі українські науковці в неймовірно складних умовах війни, бомбардувань, обстрілів, тривог невпинно продовжують досліджувати соціальні та психологічні процеси у суспільстві, формуючи наукову основу для прийняття політичних та управлінських рішень, роз’яснюючи широкій громадськості актуальні питання непростих процесів нашого героїчного сьогодення.
Повністю матеріал див. тут: