У №3 часопису будуть опубліковані такі статті і матеріали:
ОЛЕКСАНДР СТЕГНІЙ
Кліматична безпека і військова діяльність: суб’єкт-об’єктна модель взаємозв’язку
На підставі міждисциплінарного підходу розглядаються соціально-структурні аспекти зміни клімату: соціальні причини та наслідки; соціальні стратегії пом’якшення та адаптації; соціально-політичні актори публічного дискурсу. Окрему увагу приділено причинно-наслідковим зв’язкам застосовно до політичних і безпекових проявів зміни клімату. Виокремлюються два типи ризиків: перший тип є наслідком прямого та непрямого впливу зміни клімату, тоді як другий спричиняється впливом зміни клімату на соціальні наслідки дезадаптації та енергетичного переходу.
Наголошується перспективність використання концепції «тотальної оборони» для оптимізації способів найму та інтеґрації цивільного та військового персоналу.
АННА МАКСИМЕНКО, МАРКІЯН ДАЦИШИН
Динаміка громадської думки за умов передвоєнної напруженості та воєнного стану: приклад громади
Умови воєнного часу суттєво ускладнюють функціювання територіальних громад, вимагаючи від органів місцевого самоврядування оперативного реаґування на нові виклики, залучення місцевого бізнесу та жителів до процесів стратегічного планування, соціально-економічного розвитку та підготовки до повоєнного відновлення. У цьому контексті особливої актуальності набуває моніторинґ громадської думки на локальному рівні, що дає змогу відстежувати динаміку суб’єктивних оцінок населення та забезпечує місцеву владу релевантною інформацією для ухвалення управлінських рішень.
Метою статті є аналіз змін у суб’єктивних настроях жителів щодо сприйняття власної громади, оцінки поточної ситуації та очікувань на майбутнє на прикладі Пирятинської територіальної громади (Полтавська область).
За результатами трьох хвиль опитування третина респондентів свої очікування як позитивного, так і неґативного розвитку справ у громаді покладали на реалізацію реформ на рівні держави. Однак єдиного домінувального варіанта в обґрунтуванні песимістичних або оптимістичних очікувань немає. Від хвилі до хвилі відповіді респондентів засвідчують відсутність чітких уявлень про те, хто є рушієм проґресу локальних справ та яким чином можна впливати на соціально-економічний розвиток власної громади.
ЛЮБОВ БЕВЗЕНКО
Соціологія очікуваного майбутнього у вітчизняних реаліях — у пошуку епістемологічного підґрунтя (частина 2)
Авторка доводить, що очікуваний образ власного майбутнього є лише власним проєктом, здійснення якого у вигляді життєвої траєкторії відбувається завдяки очікуваним власним ресурсам (людському, освітньому капіталові), а також завдяки очікуваним ресурсам, які можна позначити як соціальний капітал. Можливі відхилення від обраної життєвої траєкторії можуть кориґуватися завдяки традиційно визначеній аґентності як усвідомленому і раціональному вибору оптимального виходу із ситуації. Парадигма складності показує, як активність системи у кризові моменти створює на рівні «реального» кілька варіантів можливих сценаріїв макромайбутнього. Очікування щодо власного майбутнього в цих випадках є залежним від сценарію, що з рівня «реального» переміститься на рівень «актуального». Виокремлено три різні способи такої корекції. Перший — не помічати кризу макрорівня, другий — змінити його шляхом фізичного переміщення у більш стабільні реґіони (країни). Третій, найбільш цікавий і незвичний для попередньої епістемології варіант, — поставити на паузу всі попередні власні життєві плани, ототожнити свою життєву траєкторію з траєкторією змін системного рівня. Запропонована авторкою епістемологія дає для цього певні парадигмальні евристики.
ВІКТОР СТЕПАНЕНКО
Історична соціологія Чарльза Тіллі: дослідницька еволюція та методологічні орієнтири
У статті аналізується дослідницька еволюція та методологічні підходи історичної соціології Чарльза Тіллі. Зазначається, що важливою особливістю методології вченого є інноваційні дослідницькі підходи, які можна схарактеризувати як теоретичний синтез. Під «теоретичним синтезом» розуміється інтеґрація різних дослідницьких, у тому числі дисциплінарних, перспектив, теоретичних підходів, концепцій і парадигм для формування концептуальних позицій щодо пояснення складних соціальних явищ та процесів. Стверджується, що у випадку Ч. Тіллі, теоретичний синтез був чи не найважливішою ознакою його дослідницької еволюції та інноваційної методології. Адже йдеться не лише про інтеґрацію соціологічних підходів (мікро- та макро-, аґентності та структури, сталості та реляційності), а й про поєднання або радше долання, конвенційних дисциплінарних меж соціології, історії, політичної науки, економіки, урбаністики та культурних студій. Наголошується на актуальності теоретичних надбань та інтеґральних підходів Ч. Тіллі в українському контексті, зокрема у період оборонної війни України проти зовнішньої військової аґресії. Переплетіння та взаємодія в українському кейсі таких складних процесів, як націє- та державотворення, спротив та мобілізація у війні за державну незалежність, громадські протестні мобілізації та процеси демократизації в усій їхній складності, особливо з огляду на війну, — це саме ті тематичні проблемні поля, на яких Ч. Тіллі зосереджував свою дослідницьку увагу.
RODION PRYSHVA
On the methods of the disciplinary stage of social revolution: guerrilla experience in France and Ukraine (статтю подано англійською мовою)
The article examines the process of the disciplinary system’s formation within counter-insurgency operations, using the suppression of the Vendée uprising (1793–1796) and the fight against peasant resistance in Ukraine in 1918–1922 as examples. Central attention is given to M. Foucault’s concept of the panopticon, which is interpreted as a model for the transformation of insurgent space from a state of “polyopticon” — a regime of mutual observation and support between insurgents and the local population — into a regime of centralized surveillance and suppression. The author demonstrates how, in conditions of revolutionary anomie and civil war, new forms of power control are created: military, ideological, and police structures gradually seize the initiative from the insurgents, isolating the population from partisan formations and forming a “disciplinary cordon”. Comparative analysis reveals both soft forms of influence (as in the case of General Hoche in France) and harsh forms — characteristic of Bolshevik practices combining terror and administrative-police control (panopticon). The work emphasizes that success in combating guerrillas depends not only on the strength of the coercive apparatus but also on the state’s ability to penetrate the microphysics of everyday life, imposing its network of surveillance, normalization, and control. In conclusion, the article discusses the prospects for the development of guerrilla warfare in the context of technological changes, especially concerning the proliferation of unmanned surveillance systems, which call into question the sustainability of traditional insurgent potential in high-tech societies.
КАТЕРИНА МАЛЬЦЕВА
Багатовимірність стресу: чинники ризику та захисні чинники в наслідках для здоров’я
Наукова література характеризує стрес як багатовимірне явище, що включає антецеденти стресу, його коґнітивну оцінку, емоційні та фізіологічні наслідки, а також стратегії протистояння стресу. Стресова реакція є онтологічно давньою адаптацією біологічного життя, допомагає організму ефективно реаґувати на сиґнали про можливу небезпеку й адаптуватися до змін у середовищі, що можуть загрожувати цілісності, здоров’ю чи життю організму. Стресова реакція вважається адаптивною (помічною) також тому, що вона дає змогу організмові мобілізуватися для відсічі стресору й відновлювати баланс після того, як необхідна для адаптивної дії мобілізація ресурсів відбулася. Доводиться, що різні стресори мають різний вплив на ситуації та індивідів, і це необхідно враховувати в оцінюванні впливу стресу на стан здоров’я через неоднаковий потенціал різних стресорів залишати після себе «відбиток» на людській фізіології чи імунітеті. Авторка статті розглядає різні чинники стресостійкості — соціальні зв’язки, оптимістичну диспозицію, здатність пробачати та усвідомлювати свою вразливість у моменти поразок як щось спільне з іншими людьми — під кутом зору теоретичних пояснень (тобто механізмів) та на базі емпіричних даних.
ОЛЕКСАНДР РЕЗНІК, ОЛЕГ КОЗЛОВСЬКИЙ
Теоретичний синтез у соціології: історичні, методологічні та типологічні аспекти
У статті презентуються результати розроблення проблем історії, методології та типології теоретичного синтезу в соціології на підставі огляду та аналізу його різних трактувань. Автори спостерегли зміну характеру рефлексії практики цього іманентного методу теоретизування в теоретичному дискурсі соціології. Впродовж ХХ століття відбувся перехід від переважно імпліцитного до експліцитного та декларативного застосування теоретичного синтезу в соціології. Поряд зі спробами загальнотеоретичного синтезу стає більше спроб спеціалізованого теоретичного синтезу для розв’язання практичних завдань. Таку диференціацію теоретичного синтезу можна розглядати як певну його типологію за предметною масштабністю. Стратегії позитивістського синтезу гіпотетично диференційовані на його ранньопозитивістську (О. Конт), інструментально-позитивістську (В. Волес, Дж. Тернер та ін.) та постпозитивістську (Т. Фараро, Дж. Скворец) версії (втім, це припущення потребує окремого глибшого розроблення).
ВЕРОНІКА ЧЕКАЛЮК
Метамова у цифровому суспільстві: її роль у формуванні іміджу та суспільної свідомості
Досліджено сучасні тенденції формування іміджу в цифровому середовищі, зокрема крізь призму концепції метамови Олега Кришталя, що набуває вагомого значення в соціологічному контексті. Зокрема, увага приділяється впливу інтернет-платформ, технологічних інновацій і соціальних мереж на оперативність медіа, а також ролі цифрових технологій у формуванні громадської думки. Особлива увага приділяється проблемам інформаційної безпеки за умов цифрового середовища. Адаптація журналістики до нових комунікаційних умов стає необхідною для ефективного реаґування на сучасні ці загрози, що має сприяти розвитку нових форм медіа-контенту та комунікаційних стратегій. Розглянуто брендування територій у цифрову епоху, взаємодію між соціальними медіа, урядовими структурами та громадськістю в контексті просування територіальних брендів.
Висвітлено вплив штучного інтелекту на іміджетворення та його роль у перетворенні соціологічних процесів. Дослідження ґрунтується на структурно-функціональному аналізі цифрової комунікації та методах соціологічного дослідження, що дає змогу глибше зрозуміти зміни, що відбуваються в процесах іміджевої трансформації в цифровому суспільстві.
СВІТЛАНА ШЕВЧЕНКО
Концептуальні виміри дорослості в сучасному соціологічному теоретизуванні
Стаття має на меті аналіз концептуальних напрацювань західної соціології з питань дорослості та висновки щодо їхніх евристичних можливостей та обмежень для сучасного суспільства.
Попри давні заклики щодо необхідності теоретичного осмислення дорослості та переходу до неї, її концептуалізація залишається недостатньою. У статті аналізуються сучасні підходи до соціологічного розуміння дорослості, зокрема концепції, що пояснюють її зміну за умов пізнього модерну.
Окрему увагу приділено концепції «емерджентної дорослості» Дж. Арнета. Детально розглянуто концепцію «затриманої дорослості» Дж. Коте та його ідею про два типи індивідуалізації, а також проаналізовано можливість застосування його гуманістичного підходу до розуміння дорослості. У статті викладено аналіз праць Дж. Твенґе, яка пов’язує уповільнення дорослішання сучасних поколінь із впливом цифрових технологій та змінами у вихованні, а також аналіз зв’язку соціальних показників із показниками психічного стану. Розглянуто соціологічний підхід Г. Блатерера, який трактує дорослість крізь призму соціального визнання та змін у структурах суспільства, наголошуючи на гнучкості сучасних соціальних ролей і нестабільності дорослої ідентичності.
Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень, які враховують історичний контекст уявлень про дорослість, інституційні трансформації та економічні реалії, що впливають на можливості набуття дорослого статусу.
В розділі «НАУКОВЕ ЖИТТЯ»:
ОЛЕКСІЙ ЯКУБІН
28-й Світовий конґрес Міжнародної асоціації політичної науки (IPSA), Сеул, 2025 (короткий звіт)
Проаналізовано ключові виклики, що постали перед політичною наукою в контексті 28-го Світового конґресу Міжнародної асоціації політичної науки (IPSA), який відбувався 12–16 липня 2025 року в Сеулі. Крізь призму ключової тематики Конґресу — спротив автократизації за умов поляризації — автор розглядає питання інституційної ролі політичної науки, її епістемологічної відповідальності та суспільного обов’язку. Стаття висвітлює:(1) концептуальні дебати про природу сучасної автократії на Конґресі; (2) роль соціологічного виміру в сучасній політології; (3) інституційні практики інклюзії та публічності; (4) досвід участі українського дослідника у кількох ключових форматах Конґресу — доповіді, панелі, круглому столі; (5) дилеми представництва, мови та наукової автономії для української академічної спільноти. Світовий Конґрес IPSA-2025 постає як симптоматична подія для політичної науки й загалом для соціальних наук — простір, де формуються не лише дослідницькі теми, а й нові форми ґлобальної епістемної суб’єктності.
В розділі «ДИСКУСІЇ»:
Круглий стіл «Травма війни: наслідки та виклики»
Круглий стіл, присвячений травматичним наслідкам війни, відбувся 24 червня 2025 року в Інституті соціології НАН України.
Головною метою круглого столу було обговорення соціальних та психологічних наслідків травматичних подій, з якими зіткнулося українське суспільство в умовах війни. Міждисциплінарний характер круглого столу полягав у поєднанні наукових знахідок соціології, психології, медицини, політології та інших наук для комплексного вивчення травми як соціального та індивідуального явища.
Учасники схарактеризували ключові стресові стани та розглянули механізми адаптації до надзвичайних умов.
За результатами круглого столу учасники сформулювали можливі перспективи подальших досліджень.
СЕРГІЙ ДЕМБІЦЬКИЙ (модератор)