Генералізована нормативна орієнтація, життєві пріоритети й ставлення до авторитарного порядку
Ті, хто ставить загальні закони і правила вище за особисті рішення, удвічі частіше орієнтовані на інших (21,5% проти 11,9%) і значно рідше погоджуються, що головне в державі – порядок, для підтримання якого підійдуть будь-які засоби (26,6% проти 39,5%). Ці зв'язки зберігаються після контролю соціально-демографічних змінних.
Такі результати було отримано за аналізу даних спільного всеукраїнського телефонного опитування «Цінності українців під час війни» Інституту соціології НАН України та Ініціативної групи «Першого грудня» (25.09–12.10.2026, N = 1204). Інструментарій опитування було розроблено Інститутом соціології спільно з Ініціативною групою, а польовий етап виконав Інститут соціології за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Далі докладніше про наведені результати.
Вибір індикатора
Визнання загальних правил обов’язковими незалежно від особистої згоди з ними, на противагу ситуативним рішенням, ми назвали генералізованою нормативною орієнтацією. Йдеться про спосіб організації соціальної взаємодії, а не про цінності: норми нейтральні щодо змісту моралі. Від конформізму (пристосування до поглядів певної групи) ця орієнтація відрізняється тим, що є свідомим вибором на користь відомих і спільних для всіх правил, завдяки дотриманню яких досягається соціальна справедливість.
У дослідженні було використано два індикатори, які могли б зафіксувати генералізовану нормативну орієнтацію. Перший стосувався оцінки того, на що повинна орієнтуватися віруюча людина – правила, що містяться у священних текстах, чи особливий емоційний стан, що відчувається під час взаємодії з духовним світом. Другий індикатор стосувався того, на що повинна орієнтуватися людина, яка у вищі сили не вірить, – загальні закони і правила, незалежно від особистого ставлення до них, чи власні рішення, що ухвалюються кожного разу на підставі особистого досвіду.
Звісно, ці емпіричні індикатори змістовно є вужчими за наше визначення генералізованої нормативної орієнтації. Крім того, вони не вимірюють фактичного дотримання правил і не дозволяють відрізнити усвідомлений вибір від звички. За своїм характером обидва індикатори є проективними: людина виявляє свою позицію, говорячи про інших. Тому подальші дані розкривають заявлену тему лише частково та потребують доповнення результатами інших досліджень.
Питання стосовно людини, яка не вірить у вищі сили, прямо протиставляє два способи регуляції поведінки (загальні правила vs ситуативні рішення); питання про віруючих розрізняє типи релігійності (нормативна vs емоційно-містична). У питанні про невіруючу людину правила постають як світські, тобто загальні закони, а не релігійні приписи. Тут важливо, що відповідь на нього не залежить від власної віри респондента: серед тих, хто вірить у вищі сили, і тих, хто не вірить, загальні закони й правила обирають однаково часто (49,4% і 48,9%, χ² p = 0,94). Отже, цей індикатор не є прихованим виміром релігійності.
З погляду статистичного аналізу важливим чинником є також диференціювальна здатність індикаторів. Щодо типів релігійності у суспільстві склався консенсус: 77% вважають, що для віруючої людини важливіший духовний досвід, тож варіації для аналізу лишається мало. Питання стосовно нормативних орієнтацій невіруючих людей ділить вибірку майже навпіл (42,9% і 44,7%), що є оптимальним варіантом для аналізу.
На додаток до цього, саме цей індикатор (загальні правила vs ситуативні рішення) демонструє тісніші звʼязки з іншими змінними масиву (тобто має кращу конструктну валідність), тоді як питання про тип релігійності значуще пов'язане лише з роллю релігії для моральних переконань, що додатково підтверджує його вузьку спрямованість.
Отже, як індикатор генералізованої нормативної орієнтації ми обрали друге питання: «Якщо людина не вірить в Бога, що повинно бути більш важливим для неї?». Варіанти відповіді: «загальні закони і правила, незалежно від особистого ставлення до них» – 42,9%; «власні рішення на підставі особистого досвіду» – 44,7%; і те, і те або важко відповісти – 12,5% (виключені під час перевірки статистичних гіпотез; під час опитування не зачитувалися).
Важливо, що це питання не залежить від того, як людина розуміє моральність. Серед нормативно та ситуативно орієнтованих розподіли відповідей доволі схожі за трьома головними альтернативами, а наявні відмінності не можна назвати принциповими (див. рис.). Це говорить на користь того, що нормативна орієнтація і ціннісне розуміння моралі – різні явища.
Далі в матеріалі тих, хто обирає загальні закони й правила, будемо називати нормативістами, а тих, хто обирає власні рішення, – ситуативістами. Відповідно до нашої гіпотези саме нормативісти з більшою ймовірністю будуть послуговуватися у своїх рішеннях і діях генералізованою нормативною орієнтацією. Тепер розглянемо, як нормативісти та ситуативісти представлені в різних соціально-демографічних групах, а також як належність до цих груп повʼязана з життєвими пріоритетами та толерантністю до авторитарного порядку.
Соціально-демографічний профіль
Найвиразніші відмінності спостерігаються залежно від освіти. Слабші, але статистично значущі відмінності є також за статтю, віком і типом поселення:
| Група (χ² p) | Нормативісти, % | Ситуативісти, % | Важко відповісти / і те, і те, % |
| Усі | 42,9 | 44,7 | 12,5 |
| Стать (0,036) | |||
| Чоловіки | 46,9 | 42,2 | 10,9 |
| Жінки | 39,7 | 46,7 | 13,7 |
| Вік (0,015) | |||
| 18–29 | 46,0 | 46,8 | 7,1 |
| 30–44 | 37,9 | 54,4 | 7,8 |
| 45–59 | 46,1 | 42,3 | 11,6 |
| 60+ | 43,3 | 38,4 | 18,2 |
| Освіта (<0,001) | |||
| Середня або нижча | 36,0 | 52,3 | 11,7 |
| Професійно-технічна | 34,6 | 49,1 | 16,3 |
| Вища | 51,4 | 38,5 | 10,1 |
| Тип поселення (0,039) | |||
| Обласний центр | 47,2 | 41,1 | 11,7 |
| Інше місто області | 42,5 | 44,2 | 13,3 |
| Село | 38,3 | 49,1 | 12,7 |
Треба зазначити, що χ² розраховано для двох основних варіантів без невизначених відповідей. За цими результатами нормативна орієнтація трохи більше притаманна чоловікам, значно більше притаманна людям з вищою освітою, помірно посилюється зі збільшенням розміру населеного пункту респондента, а також нелінійно повʼязана з віком:
- Освіта – найсильніший чинник: серед людей із вищою освітою нормативісти у більшості (51,4% проти 38,5%), серед решти – у меншості.
- Вік діє нелінійно: найменше нормативно орієнтованих серед 30–44-річних (37,9%), в інших групах 43–46%.
- Чоловіки та мешканці обласних центрів трохи частіше нормативно орієнтовані порівняно з жінками та жителями населених пунктів інших типів відповідно.
Враховуючи зазначені відмінності, далі всі зв'язки перевірено з контролем освіти, статі, віку, типу поселення, а також достатку (хоча ця змінна не повʼязана з нормативними поглядами, вона є важливою для залежних змінних наступних моделей).
Життєві пріоритети
Відповідну типологію побудовано за відповідями на таке питання (автор ідеї та питання – Євген Головаха): «Я назву шість життєвих завдань, які людина може ставити перед собою, а Ви оберіть два з них, які вважаєте найважливішими». Три завдання стосуються приватної сфери (себе й родини), три – надособистісної: суспільства, моральних принципів і країни:
| Індикатори орієнтації на себе | Індикатори орієнтації на інших |
| Отримувати максимум позитивних емоцій, уникаючи незручних ситуацій | Допомагати суспільству розв'язувати болючі проблеми |
| Зберігати своє життя та здоров'я незалежно від обставин | Захищати моральні цінності в будь-якій життєвій ситуації |
| Піклуватися про матеріальне благополуччя своєї родини | Захищати незалежність і свободу своєї країни всіма доступними засобами |
Тип визначається так:
- орієнтація на себе – обидва з першого стовпця (32,4%);
- змішана орієнтація – по одному з кожного стовпця (49,4%);
- орієнтація на інших – обидва з другого стовпця (15,8%);
- важко відповісти – 2,3%.
Звісно, орієнтація на себе не обовʼязково вказує на егоїзм, бо до цього полюса належить і родина, а в умовах війни збереження життя й добробуту близьких є беззаперечним ціннісним пріоритетом. Захист моральних цінностей віднесено до полюса «на інших» як надособистісний пріоритет, обов'язковий незалежно від особистої вигоди. Вимушений вибір двох варіантів відповіді вказує на відносність отриманого типологічного розподілу.
Як виявилося, нормативісти удвічі частіше орієнтовані на інших: 21,5% проти 11,9% серед ситуативістів (χ² p < 0,001):
| Орієнтація | Нормативісти, % | Ситуативісти, % | Різниця, в.п. |
| На себе | 29,4 | 37,9 | −8,5 |
| Змішана | 49,1 | 50,3 | −1,2 |
| На інших | 21,5 | 11,9 | +9,6 |
За окремими варіантами вибору різниця спрямована однаково в усіх шести випадках всередині своїх груп. Найбільші відмінності – у виборі матеріального благополуччя родини (9,3 в.п. на користь ситуативістів) та захисту моральних цінностей (7,8 в.п. на користь нормативістів).
| Життєве завдання (% обрали) | Закони і правила | Власні рішення | Різниця, в.п. | χ² p |
| На себе | ||||
| Матеріальне благополуччя родини | 46,3 | 55,6 | −9,3 | 0,003 |
| Життя і здоров'я | 42,2 | 47,2 | −5,0 | 0,12 |
| Максимум позитивних емоцій | 17,4 | 21,6 | −4,1 | 0,11 |
| На інших | ||||
| Захист моральних цінностей | 28,1 | 20,3 | +7,8 | 0,004 |
| Незалежність і свобода країни | 42,4 | 35,9 | +6,6 | 0,034 |
| Допомога суспільству | 20,2 | 17,1 | +3,1 | 0,23 |
Зв'язок не пояснюється соціально-демографічним складом груп. У логістичних регресіях з контролем освіти, статі, віку, достатку й типу поселення шанси бути орієнтованим на інших у нормативістів вищі – майже у два рази (OR = 1,94; p < 0,001), а бути орієнтованим на себе – нижчі – майже в півтори рази (OR = 0,68; p = 0,006).
Толерантність до авторитарного порядку
Нормативісти значно рідше виявляють толерантність до авторитарного порядку: 26,6% проти 39,5% серед ситуативістів (χ² p < 0,001; без «важко відповісти»).
Для оцінки толерантності до авторитарного порядку було використано такий індикатор: «Чи погоджуєтесь Ви з наступним формулюванням: „Головне в державі – це порядок! А чим він забезпечується – демократичними процедурами чи сильною рукою одноосібного правителя – не так важливо“». Варіанти: так / ні («важко відповісти / відмова» не зачитувалися). Згода з тезою означає не підтримку авторитаризму, а байдужість до того, демократично чи авторитарно забезпечується передусім бажаний порядок: авторитарний шлях не обирають, але й не відкидають.
| Група | Відповідь на твердження, % | ||
| Так | Ні | Важко відповісти / відмова | |
| Нормативісти | 26,0 | 71,5 | 2,5 |
| Ситуативісти | 37,9 | 58,2 | 3,9 |
| Важко відповісти / і те, і те | 32,0 | 59,3 | 8,7 |
Толерантність до авторитарного порядку залежить і від нормативної орієнтації, і від освіти. Вона знижується зі зростанням рівня освіти в обох групах, а на кожному рівні освіти нормативісти виявляють її рідше, ніж ситуативісти. Різниця між групами найбільша серед людей із середньою або нижчою освітою і найменша серед людей із вищою. Отже, там, де освіта вже стримує толерантність до авторитарного порядку, генералізована нормативна орієнтація проявляє себе слабше:
| Освіта | Згодні серед нормативістів, % | Згодні серед ситуативістів, % | Різниця, в.п. |
| Середня або нижча | 34,6 | 50,9 | −16,3 |
| Професійно-технічна | 35,1 | 47,3 | −12,2 |
| Вища | 20,8 | 27,1 | −6,3 |
У логістичній регресії з контролем освіти, статі, віку, фінансової забезпеченості й типу поселення шанси погодитися з твердженням у нормативістів нижчі приблизно на 40% (OR = 0,61; p = 0,001). Цей звʼязок випливає з логіки генералізованої нормативної орієнтації. Якщо загальне правило обов'язкове незалежно від особистої оцінки, воно обов'язкове і для влади, тож респондент не може бути байдужим до способу забезпечення порядку. У термінах Вебера це логіка раціонально-легального панування: порядок легітимний тоді, коли спирається на загальні процедури, а не на волю одноосібного правителя.
Освіта має власний, ще сильніший ефект: у людей із вищою освітою шанси погодитися приблизно вдвічі нижчі, ніж у людей із середньою або нижчою (OR = 0,48; p < 0,001), тоді як професійно-технічна освіта від середньої не відрізняється (OR = 0,90; p = 0,59). Пороговий характер цього ефекту вказує, що важить не тривалість навчання, а саме вища освіта — досвід перебування в середовищі, де цінуються аргумент і процедура.
Освіта і генералізована нормативна орієнтація діють як два незалежні шляхи до неприйняття авторитарного порядку. Ефект нормативної орієнтації найсильніший серед людей без вищої освіти (різниця 16,3 в.п.) і найслабший серед людей із вищою (6,3 в.п.): там, де бракує освітнього чинника, його частково компенсує принципове ставлення до загальних правил. Це означає, що генералізована нормативна орієнтація може бути важливим ресурсом підтримки демократичних процедур у групах з нижчим рівнем освіти.
Висновки
Генералізована нормативна орієнтація – окремий вимір, відмінний від ціннісних настанов. Він не зводиться до релігійності, розуміння моральності, достатку чи регіону проживання і пов'язаний насамперед з освітою.
- Хто орієнтується на загальні правила, частіше живе для спільного. Орієнтація на інших серед них трапляється удвічі частіше. Найбільше між тими, хто обирає закони і правила, та тими, хто обирає ситуативні особисті рішення, відрізняються орієнтації на матеріальне благополуччя родини (важливіше серед ситуативістів) і захист моральних цінностей (важливіше серед нормативістів).
- Нормативісти рідше виявляють толерантність до авторитарного порядку, тобто рідше погоджуються з тим, що порядок – це головне, незалежно від того, на що він спирається (демократичні процедури чи сильну руку). Цей звʼязок відтворюється на кожному рівні освіти, яка також є тут важливим чинником.
Інститут соціології НАН України
Національна академія наук України. Провідна наукова установа в галузі соціології, заснована 1990 року.